Прочитав, шо зараз модно составлять сєкрєтні списки, де точно вказувати родичам, як тебе ховать. Ну єслі так вийшло, шо помер, канєшно. Традиція пішла через то, шо деякі покойніки почали помічати із того світу, шо родичі і гроби їм купляють подешевше, чим договарювалися, і поминальний ресторанчик тако собі на отшибі, і баяніст фальшивить. А шо твориться далі, ви б знали!!! Якісь дешеві хрести, якийсь мінімалізм на могилках, дехто вобщє додумується користуватися услугами крематорія, шоб тіки із виділенням чотирьох метрів нерухомості не зв’язуватися. Достав кусочок папіруса, висмикнув у гуся із дупи пєро, вмочив у смородінове варення, і справа пішла.
Морг
Узнав нові тренди. Мол, щедрі люди роблять так: якшо вони умерли акуратно і без сильних дєформацій, то по заранєє написаному ними ж завєщанію, тіло поступає так сказать на мєдрозборку. Це як автомобільна розборка (ну куда мерси на польських номерах женуть і на запчасті розбирають), але людська. Допустім, печінку або почки лікарі знімають, обережно пакують в картонну коробочку і відправляють “Новою Поштою” в Одесу чи Київ, чи де там заказ був зроблений. Мінус один: як ви без печінки бухать в раю будете?
Нє-нє, цей варік не для мене. Провірить комплєктацію обов’язково, звірить із накладною. Всі органи щоб були на мєстах. Плюс вчені знають, шо в землі уже створена певна еко-сістєма, де каждий клан червів жує окремий орган. І якщо, допустім, людину без печінки поховать, то клан, який годами спеціалізірується на утілізації печінки в покійниках, останеться без срєдств до жизні. Так робить не можна.
Гроб
Узнав ціни на хароші гроби. Да, недешево. Але ж існує спеціальна державна гробова іпотєка “Доступний гроб каждому”. Заповнив анкєтку, вніс перший взнос, потім років тридцять поплатив процентіки і вуаля! Лежиш у красівому гробу, увесь такий нарядний, надуханий і спостерігаєш, як тобі завідують запрошені на похорони гості. Отак даже можна помітити, як людина наче підійшла попрощатися, а незамєтно гробік то ручкою помацає, ткань то оцінить, побачить ценнік (який не нада знімати) - язичком то зацокає. Фантастіка, а не гроб.
Гроб нада купить заранєє, бо як помрете, то повірте, нікому, кроме вас, ніякого діла до красоти та функціональності вашого гроба не буде. Це інфа від надьожного істочніка. Вроді зараз набирає обороти мода хоронить людей в льогкому картонному гробу. Мол, і дешево, і екологічно. Ну про дешево ви понімаєте. Один раз помираємо, можна і шикануть. А от про екологічно...Дубовий гроб - це очєнь даже екологічно, но в той же час і очєнь даже дорого! Оптимальний варіант. І перед червями стидно не буде опять же.
Костюмчик
Хто придумав, наче людину нада ховать ісключитєльно в костюмі? Допустім, зима. Бачу, повільно, виводя кажде двіженіє, суне похоронна процесія. Хто в шубі, хто в дубльонкі, хто в машині. На вулиці ж морозяка, а покойнік в одному весняному костюмчику і рубашечкі. Синя уже людина від холоду, а родичам хоть би хни. Воно то і понятно, бо у пуховику покойніка уже щеголяє його троюродний брат, який приблизно такого ж размєра. От і вся забота і увесь стиль. Сам вирішив так. Одягнути по погоді, а от в любімі кєди взути при любій погоді. Мені ж в них по морозу не ходить.
Обід після похорон
Шо я помітив на різного роду поминальних обідах. Значить, родичи покойного предлагають усім бажаючим вспомнить покойного незлим тихим словом за нехитрий випивон та закуску. Єстєствєнно, бажаючих дуже багато, бо ціни на випивон та закусь ви бачили. Плюс, чому б і не згадати прекрасну людину незлим тихим словом вмєсто тоста.
У мене є варік зробити вход на власні поминки платним. Ось так, мальчіки та дєвочки. Недорого, гривень тисячу (на послєдні гастролі звьозд ціни завжди вищі обичної такси). От і побачимо тоді, скіки людей приїжає незлим тихим словом помянути, а скіки, побачивши ціну входного білєта, спочатку виматюкається харашенько, а уже потім придумає собі дуже важну командіровку у Жмеринку чи “страшну срачку у собачки, не міг відійти ні на сєкунду”. А хто прийде - умнічки. Я вам лайк у вигляді сєрдєчка поставлю із версії фейсбука для покойніков. На цьому у мене все. Но у кого список подовше, зверніть увагу на нюанси далі.
Пам’ятник
Якщо ви коли-небудь були на кладбіщі, то знаєте, шо там постійно дує вітер. Щоб він не поздував могили, люди придумали ставить на них кам’яні пам’ятники. Єстєствєнно, чим плита більша, тим і могила в надьожних руках, і ви показуєте покойному, як сильно його любите. Є один мінус: граніт, а особєнно мрамор - дуже дорогі камені, тому їх можуть украсти і розпилять на плитку у ванну. Для цього могилу бажано обнести двометровим забором із колючою проволокою, а ще краще металічною оградкою із ярким кольором.
Дехто ставить на могилі покойного просто хрест. Бог вам суддя, жлобіни. Не для того людина помирала, шоб отак позориться.
Проводи (чи як там день через тиждень після Паски називається).
Самий главний день на будь-якому цвинтарі. День відкритих дверей, так сказать. На самому початку, як тільки родичі приходять на кладбіще, потрібно замінити минулорічні пластмасові квіти на свіжі, із нової колекції. Колись взагалі були ультрамодними віночки із обгорток шоколадних цукерок, але із часом майстри цьої шедевральної техніки віночкоплетіння змінили професію на шось більш прєстіжне, де уміння ліпити із гівна пулю дійсно затребуване. Старі віночки потом хтось спалить, символізуючи їдким димом про завершення поминального сезону.
Далі.
Ви помічали, що Паріж Феншн Вік, Мілан Фешн Вік та Козятин Фенш Вік проходять чуточку пізніше, ніж проводи? Бо на кладбіщах усієї країни відбуваються тисячі неформальних показів самих модних одежин, які тіки можна було знайти, “бо шо люди подумають?!” От придивіться уважно до жінок: точно побачите модні течії всії форматів, включаючи молоденьку дєвочку в тонкою обтягівающему красіву попу платті у туфлях на високих каблуках. Потрібно віддати таким шану: мерзне, бідне, вгрузає тими каблуками по саму п’ятку, але дефілірує між могилами та родичами, як модель. Жаль, шо у нас не прийнято на кладовищі аплодіровать, бо такі б дами зривали кучу оплесків. Попка ж, шо нада: не зря бабусину пасочку кушала дівчинка.
Коли модний показ закінчується, розпочинається процес поминок. Спочатку родичі ідуть по кладбіщу та роздають різним людям пакєтіки із печивом та цукерками із словами “Помяніть мого дядю Фєдю”, допустім. Найбільше цукерок віддають чомусь дітям, яким навигляд років десять, а дядя Фєдя, согласно запису на плиті, помер ще за часів Брєжнєва.
Лайфхак. Якщо ви хочете, щоб дядю Фєдю хтось дійсно помянув, як нада, так дайте перехожим двісті доларів, якшо вони правильно дадуть відповіді на три ваших вопроса по біографії дяді. Повірте, кладбіщенський аншлаг вам та вашому дяді гарантірований. Така черга буде помянути родича, шо Брєжнєв із того світу позавідує!
Коли пакєтіки роздані, можна починати фінальну частину. Розкладати салати, картошечку, катлєти і все інше строго по меню. Потім нада випить, щоб згадати померлих родичів. Спочатку ця традиція здавалася мені странною, але вчені доказали, що алкоголь розширяє сосуди в мозгу і дійсно покращує пам’ять. Краще, якщо сидіти при цьому прямо на чомусь прохолодному: можна, на землі біля могили. Якщо фінанси позволяють, можна сидіти не на землі, а на цілком комфортабельній лавочці. Ходять чутки, наче один рєспєктабєльний мужчіна біля могили свого родича построїв ресторан, шоб поминки справлять у комфорті..
На сьогодні все. Побіг на тест-драйв шикарних картонних гробів Жмеринської шикарно-гробової фабрики.