З моменту проголошення незалежності України минуло двадцять сім років, впродовж яких ідея національної державності набула реального змісту та конкретного спрямування.
Коли українська держава обрала курс на побудову демократичного суспільства, найголовнішим із своїх завдань визначила постійне зміцнення правопорядку та законності, захист інтересів суспільства та особистості вцілому, від порушень норм права.
Починаючи з 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР проголосила створення незалежної самостійної української держави — України. З того часу, почалась активна боротьба за створення правової бази України.
Верховною Радою 5 листопада 1991 року приймається Закон України «Про прокуратуру», за допомогою цього закону на сьогоднішній день визначені основні завдання, функції, та повноваження органів прокуратури.
Згідно Закону України «Про прокуратуру», виходячи із встановленої системи органів прокуратури, її очолює Генеральний прокурор України.
Для прикладу, у статті 5 Закону, там чітко прописані основні функції, які виконує прокуратура:
1) нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами;
2) нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, що містять ознаки злочину;
3) розслідування діянь, що містять ознаки злочину;
4) підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримінальних, цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах;
5) нагляд за виконанням законів у місцях попереднього ув'язнення, при виконанні покарань і застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом;
6) нагляд за додержанням законів у Збройних силах і органах Служби національної безпеки України.
Крім вказаних функцій, у Законі визначається, що на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені законами України.
Якщо, брати Конституцію України, яка була прийнята Верховною Радою від 28 червня 1996 року, передбачено ряд положень про прокуратуру. Так, для прикладу статті 121-123 Конституції України визначають прокуратуру як єдину систему, її основні функції, окремо прописано порядок призначення і звільнення Генерального прокурора, та строк його повноважень. З урахуванням вимог Конституції Верховною Радою України були внесені відповідні зміни до Закону "Про прокуратуру".
Ст. 5 Закону "Про прокуратуру" визначає функції, які цілком відповідають функціям, передбаченим ст. 121 Конституції України, а саме:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Стосовно, Перехідних положень Конституції України передбачається, що прокуратура продовжує виконання відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів, щодо контролю за додержанням законів, і до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
До Закону України «Про прокуратуру», від 12 липня 2001 року додається ще одна функція яку повинна виконувати прокуратура, а саме: координація діяльності, щодо боротьби зі злочинністю.
Закон України "Про прокуратуру" чітко визначає завдання прокурорського нагляду за додержанням законів, принципи організації та діяльності прокуратури, Гарантії її незалежності в здійсненні повноважень та ін.
Слід зазначити, що передбачений Конституцією України (ст. 122) порядок звільнення з посади Генерального прокурора України не сприяє поліпшенню діяльності всієї прокурорської системи. Звільнити Генерального прокурора з посади може Президент України, а Верховна Рада України - висловити йому недовіру, що має наслідком його відставку з посади. Якщо, говорити про Закон, в ньому не передбачено механізму взаємних стримувань і противаг, і це приводить до того, що Генеральний прокурор, займаючи таку важливу державну посаду, не може впевнено виконувати свої службові обов'язки, організовувати систему органів прокуратури й управляти нею, та її перспективно розвивати. Наслідки таких законодавчих «упущень» є постійна зміна Генеральних прокурорів України.
За роки самої незалежності України, з 1991 до 2003 роки, на посаді Генерального прокурора вже змінилося сім осіб.
Зміна Генеральних прокурорів, тягне за собою зміну прокурорів областей, міст і районів, що негативно впливає на діяльність органів прокуратури України.
В Україні наразі триває процес реформування органів прокуратури. Він зобовязаний здійснюватися з урахуванням умов, що склались у державі в галузі забезпечення законності, захисту прав і свобод громадян, інтересів самої держави.
Беручи, до уваги той факт, що деякі "реформатори-стратеги" намагаються віднести прокуратуру до однієї з гілок влади, не беручи до уваги того, що за 27 років незалежності України вона переконливо довела спроможність ефективно та самостійно виконувати свої функції, співпрацювати згідно закону з будь-якою гілкою влади.
В головному Законі України, закріплено права, свободи й обов'язки людини та громадянина, які відповідають сучасним міжнародним стандартам, але не мають детальних гарантій для їх реалізації. Це, і є вимогою для органів прокуратури значно ефективніше захищати конституційні права і свободи громадян України. У наглядовій діяльності органів прокуратури одним із головних завдань повинен бути захист гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян.
На сьогодні, сучасна держава потребує встановлення і зміцнення режиму законності, та підтримання прав людини та громадянина.
Автор: Ігор Мізрах